Видатні вчені

Відомі математики світу

Евклід (365-300 до. н. е.) Про Евкліда майже нічого невідомо, звідки він був родом, де і в кого вчився. Значно більше ми знаємо про математичну творчість Евкліда. Перш за все, Евклід є для нас автором "Начал", по яких учились математики всього світу. Ця надзвичайна книга пережила більше двох тисячоліть, але й до цього часу не втратила свого значення не тільки в історії науки, але й у самій математиці. Зміст "Начал" далеко не вичерпується елементарною геометрією - це основи всієї античної математики. Тут підводиться підсумок більш ніж 300-річному її розвитку і разом з тим створюється база для її подальшого розвитку. На геометрії Евкліда базується класична механіка, її апофеозом була поява в 1687 р. "Математичних начал натуральної філософії" Ньютона, де закони земної і небесної механіки і фізики встановлюються в абсолютному евклідовому просторі. Архімед (близько 287 до н.е. - 212 до н.е., Сіракузи) Він запропонував також наближений метод обчислення квадратних коренів, сформулював основні положення гідростатики, створив низку машин і споруд. В рік падіння Сіракуз Архімед загинув від руки римського солдата. Архімед - давньогрецький математик, фізик та інженер, один з найвидатніших вчених античності. Він винайшов загальні методи обчислення площі криволінійних плоских фігур і об'ємів тіл, обмежених кривими поверхнями, і застосував ці методи до багатьох частинних випадків: до кола, сфери, довільного сегменту параболи, фігури, що розташована поміж двома радіусами і двома послідовними витками спіралі, до сегментів сфер, сегментів фігур, утворених обертанням прямокутників (циліндри), трикутників (конуси), парабол (параболоїди), гіпербол (гіперболоїди) і еліпсів (еліпсоїди) відносно їх головних осей. Він дав метод обчислення числа пі і встановив, що це число знаходиться між 3 1/7 і 3 10/71.  Мухаммад ібн Муса Ал-Хорезмі (прибл. 783-850) Біографічних відомостей про ал-Хорезмі майже не збереглося. Батьківщиною вченого був Хорезм (нині це частина території Узбекистану та Туркменистану). Світове визнання ал-Хорезмі принесли його два знамениті математичні трактати - арифметичний і алгебраїчний: "Книга про індійський рахунок" і "Коротка книга про числення алгебри і алмукабали". "Книга про індійський рахунок" стала основним джерелом розповсюдження десяткової позиційної системи числення та запису чисел. Ця система витіснила менш досконалі, що існували до того - алфавітну систему числення греків, громіздку римську нумерацію та інші. Ще більший успіх випав на долю алгебраїчного трактату " Коротка книга про числення алгебри і алмукабали". Трактат поклав початок самостійному розвитку алгебри. У ньому вперше алгебра була представлена як наука про загальні методи розв'язування числових лінійних і квадратних рівнянь. Рене Декарт (1596 - 1650) Рене Декарт більше відомий, як великий філософ, ніж математик. Але саме він був піонером сучасної математики, його досягнення в цій галузі настільки видатні, що він по праву входить до числа великих математиків. Декарта разом з його співвітчизником П.Ферма вважають основоположником аналітичної геометрії. Він ввів метод прямолінійних координат, зручну алгебраїчну символіку, що збереглася до наших днів, дав поняття змінної величини і функції. Висловив закон збереження кількості руху, ввів поняття імпульсу сили. Праці Декарта рішуче вплинули на розвиток математики. П'єр Ферма (1601-1665) Видатний французький математик, один із основоположників аналітичної еометрії і теорії чисел, автор робіт в області теорії ймовірностей, оптики, численні нескінченно-малих величин. У 1637 році він сформулював так звану Велику теорему Ферма, яка була доведена американським математиком Ендрю Уайлсом лише у 1995 році. Теорем а стверджує, що для будь-якого натурального n>2 i xyz<>0 рівняння хn+уn=zn не можна розв’язати в цілих (і раціональних) числах. Блез Паскаль(1623-1662) Видатний французький математик, фізик, літератор і філософ. Класик французької літератури, один із засновників математичного аналізу, теорії ймовірностей і проективної геометрії, автор основного закону гідростатики. Ще в 1642 році Паскаль сконструював механічну обчислювальну машину для двох арифметичних дій. Принципи, які лягли в основу цієї машини, стали пізніше вихідними в конструюванні обчислювальних машин. Ісаак Ньютон (1643-1727) Ісаак Ньютон встиг за своє життя зробити так багато, що і частка його відкриттів могла зробити його ім'я безсмертним. У галузі математики він завершив пошук і вдосконалення методів розв'язування знаменитих задач обчислення площ і об'ємів криволінійних фігур, проведення дотичних до кривих ліній у заданій точці. Вони охоплюють основи сучасного інтегрального і диференціального числення, або класичної вищої математики. Створення Ньютоном і Лейбніцом незалежно один від одного аналізу нескінченно малих відкрило нову епоху розвитку математики і всього математичного природознавства. Вклад Ньютона в математику не вичерпується створенням диференціального і інтегрального числення. Його праці зіграли також важливу роль в розвитку алгебри, аналітичної та проективної геометрії, вчення про числа. Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (1646-1716) Видатний німецький філософ, логік, математик, фізик, мовознавець та дипломат. Передбачив принципи сучасної комбінаторики. Створив першу механічну лічильну машину, здатну виконувати додавання, віднімання, множення й ділення. Незалежно від Ньютона створив диференціальне й інтегральне числення і заклав основи двійкової системи числення. У рукописах і листуванні, які було надруковано лише в середині 19 ст., розробив основи теорії детермінантів. Зробив вагомий внесок у логіку і філософію. Мав надзвичайно широке коло наукових кореспондентів, багато з ідей викладено в рукописах і листуванні, що ще й досі повністю не надруковано. Леонард Ейлер (1707-1783) Леонард Ейлер - найпродуктивніший математик в історії. Він писав свої наукові праці легко й невимушено, як досвідчений літератор пише листи друзям. За час своєї наукової діяльності вчений написав понад 880 праць, у тому числі ряд багатотомних монографій. Ейлер створив варіаційне числення, надав сучасну форму інтегральному численню, викладенню тригонометрії та арифметики, зробив вагомий внесок у дослідження теорії ймовірностей та її застосувань. Його праці виділили теорію диференціальних рівнянь в окрему дисципліну. Він був, по суті, засновником теоретичної фізики, механіки твердих тіл, гідродинаміки, гідравліки. Багато праць вчений присвятив геометрії, теорії чисел. Важко навіть перечислити всі галузі науки, в яких трудився учений. Мабуть, немає іншого вченого, чиє ім'я згадувалося б так часто в навчальній літературі, як ім'я Ейлера. У середній школі логарифми та тригонометрію вивчають до цього часу "за Ейлером". Карл Фрідріх Гаус (1777-1855) З іменем Гауса пов'язані фундаментальні дослідження майже в усіх основних галузях математики: алгебрі, диференціальній і неевклідовій геометрії, теорії чисел, в математичному аналізі, теорії функцій комплексного змінного, теорії ймовірностей, а також в астрономії, геодезії і механіці. Гаус багато зробив для теорії спеціальних функцій, рядів, чисельних методів, розв'язання задач математичної фізики. Створив математичну теорію потенціалу. В кожній галузі математики глибина проникнення в матеріал, сміливість думки і значимість результату були вражаючими. Гауса називали "королем математиків". Гаус любив говорити, що математика - цариця наук, а теорія чисел - цариця математики. Еварист Галуа (1811-1832) За 20 років життя французький математик Еварист Галуа встиг зробити відкриття, що поставило його на рівень найвидатніших математиків ХІХ століття. Розв'язуючи задачі з теорії алгебраїчних рівнянь, він заклав основи сучасної алгебри, вийшов на такі фундаментальні поняття, як група (Галуа першим використав цей термін, активно вивчаючи симетричні групи) і поле (скінченні поля носять назву полів Галуа). Відкриття Галуа справили величезне враження і поклали початок новому напрямку математики - теорії абстрактних алгебраїчних структур. Микола Іванович Лобачевський (1792-1856) В історію математики М. І. Лобачевський увійшов як перший учений, який виступив з принципово новою теорією геометрії. Тим самим, він завоював собі почесне звання "Копернік геометрії". М.І. Лобачевський зробив сміливий висновок про те, що можлива геометрія, яка грунтується на запереченні аксіоми паралельності Евкліда. Усе життя він присвятив створенню цієї "уявної геометрії", яка зараз називається геометрією Лобачевського. У цій геометрії до даної прямої через дану точку можна провести нескінченно багато прямих, їй паралельних. Це була справжня революція в науці. "Легше було зупинити Сонце, легше було зрушити Землю, ніж звести паралелі до сходження" (В.Ф.Каган) Крім геніальних робіт з геометрії вченому належить ряд важливих праць з алгебри та аналізу. Він запропонував точне визначення функції, довів одну з ознак збіжності рядів, установив відмінність між неперервністю та диференційовністю функції.. Софія Василівна Ковалевська (1850-1891) "В історії людства до Ковалевської не було жінок, рівних їй за силою і своєріднісю математичного таланту" (С.В.Вавілов). Визначний російський математик, письменниця і публіцист. Професор Стокгольмського університету. Авторка праць з математичного аналізу (диференціальні рівняння і аналітичні функції), механіки і астрономії. Перша жінка, яку обрано членом-кореспондентом Петербурзької Академії Наук. Жюль Анрі Пуанкаре (1854-1912) Видатний французький математик, фізик, філософ і теоретик науки. Пуанкаре називають одним із найбільших математиків всіх часів, а також одним із останніх математиків-універсалів, людиною, здатною охватити всі математичні результати свого часу. За тридцять з лишнiм рокiв напруженої творчої дiяльностi Пуанкаре залишив величнi працi практично у всiх областях математичної науки. Фундаментальнiсть та розмаїття пошукiв зробили його загальновизнаним лiдером цiєї науки в очах сучасникiв. Давид Гільберт (1862-1943) Математик-універсал, ім'я якого зустрічається майже в усіх розділах сучасної математики. В 1900 р. на Всесвітньому математичному конгресі (Париж) Гільберт сформулював 23 важливі математичні проблеми, вирішення яких, на його думку, сприяло б подальшому розвитку математики. "Ми, математики, часто оцінюємо свої успіхи міркою того, які з Гільбертових проблем пощастило досі розв'язати",- сказав відомий математик Г. Вейль. На сьогоднішній день розв'язано 21 проблему із його списку, тобто математикам XXI століття належить завершити почате і відкрити перед собою нові горизонти. Норберт Вінер (1894 -1964) Видатний американський математик і філософ, "батько кібернетики". Найбільш відомі праці в галузі математики по теорії ймовірностей та математичному аналізу. Під час другої світової війни Вінер займався електричними мережами та обчислювальною технікою. В 1945-47 роках працював з мексиканським ученим Розенблютом в Національному кардіологічному інституті в Мехіко. Вивчення аналогій між процесами, що протікають в електричних і електронних системах і в живих організмах привело Вінера до ідеї створення нової науки - кібернетики, яку він уявляв як єдину науку про керування. Видана в 1948 році праця Вінера "Кібернетика: керування і комунікація в тварині і в машині." справила великий вплив на розвиток світової науки. 1948 рік вважається роком народження кібернетики як науки. Андрій Миколайович Колмогоров (1903 - 1987) Видатний радянський математик, доктор фізико-математичних наук, професор Московського державного університету (1931), академік Академії Наук СРСР (1939). Отримав міжнародне визнання - був почесним членом багатьох іноземних академій і наукових товариств. Колмогоров - один із основоположників сучасної теорії ймовірностей, ним отримані фундаментальні результати в топології, математичній логіці, теорії турбулентності, теорії складності алгоритмів і цілому ряді інших областей математики і її застосувань. А.М.Колмогорова по праву вважають одним з найвидатніших учених ХХ століття. Видатні фізики свiту Ампер Андре Марі (1775 – 1836) – видатний французький фізик і математик, один з основоположників електродинаміки. Ампер ввів у фізику поняття «електричний струм» і побудував першу теорію магнетизму, що ґрунтується на гіпотезі молекулярних струмів і установив кількісні співвідношення для сили цієї взаємодії. Максвелл назвав Ампера «Ньютоном електрики». Ампер працював також у галузі механіки, теорії імовірностей і математичного аналізу. Архімед (284 – 212 рр. до н. е.) – давньогрецький учений, фізик, механік і математик. Установив правило важеля, відкрив закон гідростатики, запровадив ряд астрономічних приладів, зокрема модель небесної сфери. Бор Нільс (1885 – 1962) – великий датський фізик. Створив першу квантову теорію атома і потім узяв найактивнішу участь у розробці основ квантової механіки. Поряд з цим Бор вніс великий вклад у теорію атомного ядра і ядерних реакцій. Зокрема, він розробив теорію поділу атомних ядер, у процесі якого виділяється величезна енергія. У Копенгагені Бор створив велику інтернаціональну школу фізиків і багато зробив для розвитку співробітництва між фізиками усього світу. Бор брав активну участь у боротьбі проти атомної загрози людству. Больцман Людвіг (1844 – 1906) – видатний австрійський фізик, один з основоположників молекулярно-кінетичної теорії. У працях Больцмана  молекулярно-кінетична теорія вперше являла собою логічно струнку, послідовну фізичну теорію. Больцман багато зробив для розвитку й популяризації теорії електромагнітного поля Максвелла. Борець по натурі, він пристрасно відстоював необхідність, молекулярного тлумачення теплових явищ і взяв на себе основний тягар боротьби з ученими, які заперечували існування молекул. Вавилов Сергій Іванович (1891 – 1951) – видатний фізик, державний і громадський діяч президент Академії наук у 1945 – 1951 рр. Основні наукові праці Вавилова присвячені фізичній оптиці, і передусім – фотолюмінесценції. Під час його керівництвом було розроблено технологію виготовлення лам денного світла й розвинуто метод люмінесцентного аналізу хімічного складу речовини. Під керівництвом Вавилова  Черенков П.О. у 1934р. відкрив випромінювання світла електронами, які рухаються у середовищі з швидкістю. Більшою від швидкості світла в даному середовищі. Герц Генріх (1857 – 1894) – німецький фізик, який уперше експериментально довів у 1886 р. існування електромагнітних хвиль. Досліджуючи електромагнітні хвилі, Герц установив тотожність основних властивостей електромагнітних і світлових хвиль. Праці Герца стали експериментальним обґрунтування теорії електромагнітного поля і зокрема електромагнітної теорії світла. Рівняння Максвелла в сучасній формі записав Герц.  У 1886 р. Герц уперше спостерігав фотоефект. Гюйгенс Хрістіан (1629 – 1695) – голландський фізик і математик, творець першої хвильової теорії світла. Основі цієї теорії Гюйгенс виклав у «Трактаті про світло» (1690). Гюйгенс вперше використав маятник для регулярного ходу годинника і вивів формулу для періоду коливань математичного і фізичних маятників. Математичні праці Гюйгенса стосувалася досліджень конічних перерізів, циклоїди й інших кривих. Йому належить одна з перших праць із теорії імовірності. За допомогою астрономічної труби, яку Гюйгенс удосконалив, він відкрив супутник Сатурна Титан. Гільберт Вільям (1544 – 1603) – англійський фізик. Побудував перші теорії електрики і магнетизму. Вважається засновником справжньої науки про електрику. Галілей Галілео (1564 – 1642) – італійський фізик, астроном. Галілей відкрив закони падіння тіл і коливання маятника , перший указав на існування інерції. Галілей винайшов термоскоп – прилад для вимірювання температури, перший застосував телескоп для астрономічних досліджень, відкрив супутники Юпітера, сонячні плями і фази Венери. Джоуль Джеймс Проскотт (1818 – 1889) – англійський фізик. Праці присвячених електромагнетизму, теплоті, закону збереження енергії. В 1841 р. встановив залежність кількості теплоти, що виділяється в провіднику при проходження струму, від інших фізичних величин.  Демокріт (біля 460 – 370 рр. до н. е.) – давньогрецький учений, філософ, головний представник давніх атомістів. Вважав що всі тіла складаються з найдрібніших неподільних частинок – атомів. Ейнштейн Альберт (1879 – 1955) – видатний фізик ХХ століття. Він створив нове вчення про простір і час – спеціальну теорію відносності. Узагальнюючи цю теорію для неінераціальних систем відліку, Ейнштейн побудував загальну теорію відносності, що є сучасною теорією тяжіння. Ейнштейн уперше ввів поняття про частинки світла – фотони. Його праця з теорії броунівського руху сприяла остаточній перемозі молекулярно-кінетичної теорії будови речовини. Едісон Томас Алва (1847 – 1931) – американський винахідник у галузі електротехніки і підприємець. Розробив і впровадив промисловий зразок електричної лампи розжарювання, винайшов електричний лічильник, збудував першу в світі станцію, удосконалив телефон, розробив систему запису, тощо. Ернест Ганс-Христіан (1777 – 1851) – датський фізик. Праці з електрики, акустики, молекулярної фізики. У 1820 році виявив дію електричного струму на магнітну стрілку, що сприяло виникненню галузі фізики – електромагнетизму. Жоліо-Кюрі Фредерік (1900 – 1958) – французький учений і прогресивний громадський діяч. Жоліо-Кюрі разом з дружиною Ірен відкрив у 1934 р. штучну радіоактивність. Велике значення для відкриття нейтрона мали праці подружжя Кюрі, що стосуються випромінювання берилію під дією а-частинок. Фредерік Жоліо-Кюрі із своїми співробітниками в 1939 р. вперше визначив середню кількість нейтронів, що вилітають під час поділу ядра атома урану, і показав принципову можливість ланцюгової ядерної реакції з вивільненням енергії. Йоффе Абрам Федорович (1880 – 1960). Народився в м. Ромни. Праці стосуються фізики твердого тіла, зокрема напівпровідників, загальних питань фізики. У 1913 р. виконав роботи з вимірюванню заряду електрона. Кулон Шарель Огюстен (1736 – 1806) – французький учений, відомий своїми працями з електрики і магнетизму та дослідженням сил тертя. Поряд з вивченням взаємодії заряджених тіл Кулон також дослідив взаємодію полюсів довгих магнітів. Курчатов Ігор Васильович (1903 – 1960) – видатний фізик і організатор науки. З 1943 р. він очолював наукові роботи, пов’язані з атомною проблемою. Під його керівництвом створено перший в Європі атомний реактор (1946) і першу радянську атомну бомбу (1949). Ранні праці Курчатова стосуються досліджень сегнетоелектриків, ядерних реакцій, збуджуваних нейтронами, штучної радіоактивності. Курчатов відкрив існування збуджених станів ядер з відносно  тривалим часом життя. Лебедєв Петро Миколайович (1866 – 1912) – російський фізик, він уперше виміряв тиск світла на тверді тіла і гази. Ці праці Лебедєва підтвердили теорію Максвелла кількісно. Прагнучи знайти нові експериментальні докази на користь електромагнітної теорії світла, Лебедєв добув електромагнітні хвилі міліметрової довжини і дослідив усі їхні властивості. Лебедєв створив першу в Росії фізичну школу. Його учнями є багато видатних вчених. Ленц Емілій Християнович (1804 – 1865) – російський фізик. Основні праці з електромагнетизму. В 1842 р. незалежно від Джоуля встановив закон дії електричного струму. Ломоносов Михайло Васильович (1711 – 1765) – видатний російський вчений, енциклопедист, поет і громадський діяч, засновник Московського університету, якому присвоєно його ім’я. О. С. Пушкін назвав М.В. Ломоносова «першим російським університетом». М.В. Ломоносову належить визначні праці з фізики, хімії, гірничої справи і металургії. Він розвинув молекулярно-кінетичну теорію теплоти, у його працях передбачені закони збереження маси й енергії. М.В. Ломоносов створив фундаментальні праці з історії російського народу, він є основоположником сучасної російської граматики. Менделєєв Дмитро Іванович (1834 – 1907) – видатний російський вчений, творець періодичної системи елементів – одного з найглибших узагальнень у науці. Д.І. Менделєєву належить найважливіші праці з теорії газів, взаємних перетворень газів і рідин (відкриття критичної температури, вище якої газ не можна перетворити в рідину). Передовий громадський діяч, Д.І. Менделєєв багато зробив для розвитку продуктивних сил в Росії, використання корисних копалин і розвитку хімічного виробництва. Максвелл Джеймс Клерк (1831 – 1879) – видатний англійський фізик, творець теорії електромагнітного поля. Рівняння Максвелла для електромагнітного поля лежать в основі всієї електродинаміки, подібно до того як закони Ньютона становлять основу класичної механіки. Максвелл – також один із засновників молекулярно-кінетичної теорії будови речовини. Він вперше ввів у фізику уявлення про статичні закони, що використовують математичне поняття ймовірності. Мандельштам Леонід Ісаакович (1879 – 1944) – радянський фізик, академік. Л.І. Мандельштам зробив великий внесок у розвиток теорії коливань, радіофізики і оптики. Спільно з Г.С. Ландсбергом було відкрито явище розсіяння світла кристалами, що супроводиться зміною частоти (так зване комбінаційне розсіяння). Л.І.Мандельштам створив цілий науковий напрям у радянський фізиці. Його учнями академіки О.О. Андронов, М.О. Леонтович, член-кориспондент С.М. Ритов, та багато інших. Ньютон Ісаак (1643 – 1727) – англійський фізик і математик. Він відкрив основні закони руху тіл і закон тяжіння, відкрив і вивчив багато важливих властивостей світла, розробив найважливіші розділи вищої математики. Ом Георг Симон (1787 – 1854) – німецький фізик. Працював шкільним учителем. Він відкрив закон залежності сили струму від напруги для ділянки кола, а також закон, що визначає силу струму в замкненому колі. Чутливий прилад для вимірювання сили струму він виготовив сам. Як джерело напруги Ом використав термопару: два спаяних разом провідники з різних металів. Збільшуючи різницю металів. Збільшуючи різницю температур сплавів, Ом змінив напругу, пропорційну цій різниці температур. Крім того, Ом знайшов залежність опору провідника від довжини і площі його поперечного перерізу. Попов Олександр Степанович (1859 – 1906) – російський фізик, винахідник радіо. Переконаний у можливості зв’язку без проводів за допомогою електромагнітних хвиль, Попов побудував перший у світі радіоприймач, застосовуючи в його схемі чутливий елемент – к о г е р. Під час дослідів на радіозв’язок за допомогою приладів Попова вперше виявили радіохвиль відбивання радіохвиль від кораблів. Планк Макс (1859 – 1947) – видатний німецький фізик-теоретик, засновник квантової теорії – сучасної теорії руху, взаємодії і взаємних перетворень мікроскопічних частинок. В 1900 р. у праці про рівноважне теплове випромінювання Планк вперше висунув припущення про те, що енергія осцилятора (система яка гармонічно коливається) набуває дискретних значень, пропорційних частоті коливань. Осцилятор випромінює електромагнітну енергію окремими порціями. Значний внесок зробив Планк у розвиток термодинаміки. Паскаль Блез (1623 – 1662) – французький учений. Він відкрив і дослідив ряд важливих властивостей рідин і газів, цікавими і переконливими дослідами підтвердив існування атмосферного тиску, відкритого італійським ученим Торрічеллі. Резерфорд Ернест (1871 – 1937) – великий англійський фізик, народився в Новій Зеландії. Своїми експериментальними відкриттями Резерфорд заклав основи сучасного вчення про будову атома і радіоактивність. Він першим дослідив склад випромінювання радіоактивних речовин, відкрив атомне ядро. Усі досліди, які він поставив, носили фундаментальний характер, відзначались виключною простотою і очевидністю. Столєтов Олександр Григорович (1839 – 1896) – російський фізик. Дослідження фотоефекту принесло Столєтову світову славу. Столєтов показав також можливість застосування фотоефекту на практиці. У докторській дисертації «Дослідження про функцію намагнічування м’якого заліза» він розробив метод дослідження феромагнетиків і встановив вид кривої намагнічування. Цю працю використовували на практиці при конструюванні електричних машин. Склодовська-Кюри Марія (1867 – 1934) – фізик і хімік. Народилася в Польщі в сім’ї вчителя, працювала у Франції. Вона – перша жінка-професор Паризького університету. Марія Склодовська-Кюри разом з чоловіком П. Кюрі відкрила радіоактивні елементи полоній і радій і дослідила їхні властивості. Вона розробила класичний метод обробки і аналізу уранових руд, протягом багатьох років досліджувала властивості радіоактивного проміння, його дію на живі клітини і т.д. Марія Склодовська-Кюри двічі удостоїлася Нобелівської премії з фізики і хімії. Томсон Вільям (лорд Кельвін) (1824 – 1907) – англійський фізик, один з засновників термодинаміки. Крім термодинаміки, чимало досліджень виконав з електромагнетизму, математики, техніки тощо. Увів 1848 року поняття про абсолютну температуру і її шкалу (шкала Кельвіна). Сконструював чутливі електрометри й гальванометри. У 1853 році розрахував частоту і період коливання в коливальному контурі, висунув у 1902 р. одну з гіпотез про будову атомів. Торрічеллі Еванджеліста (1608 – 1647) – учений учень Галілея. Винайшов ртутний барометр і пояснив його дію існуванням атмосферного тиску, розробив ряд інших питань у фізиці й математиці. Фермі Енріко (1901 – 1954) – великий італійський фізик, який вніс вагомий вклад у розвиток сучасної теоретичної і експериментальної фізики. У 1938 р. він емігрував у США. Одночасно з Діраком Фермі створив квантово-статичну теорію та інших частинок (статистика Фермі – Дірака). Він створив кількісну теорію β-розпаду – прототип сучасної квантової теорії взаємодії елементарних частинок. Фермі зробив ряд фундаментальних відкриттів в нейтронній фізиці. Під його керівництвом у 1942 р. вперше було здійснено керовану ядерну реакцію. Френель Огюстен (1788 – 1827) – французький фізик. Він заклав основи хвильової оптики. Доповнивши принцип Гюйгенса ідеєю інтерференції вторинних хвиль, Френель створив кількісну теорію дифракції. На основі цього принципу Френель пояснив закони геометричної оптики, зокрема прямолінійність поширення світла в однорідному середовищі. Він розробив наближений метод розрахунку дифракційної картини, який ґрунтується на поділі хвильової поверхні зони. Френель уперше довів попередність світлових хвиль. Фарадей Майкл (1791 – 1867) – видатний англійський вчений, творець загального вчення про електромагнітні явища, в якому всі явища розглядаються з єдиного погляду. Фарадей уперше ввів уявлення про електричне і магнітне поля. «Там, де математики бачили центри напруги сил далеко дії, Фарадей бачив проміжний агент. Де вони не бачили нічого, крім відстані, і задовольнялися тим, що знаходили закон розподілу сил, які діють на електричні флюїди (тобто заряди з сучасної точки зору), Фарадей шукав суть реальних явищ, що відбуваються в середовищі» (Д. Максвелл). Френкель Яків Ілліч (1894 – 1952) – радянський фізик-теоретик, який зробив значний внесок у найрізноманітніші галузі фізики. Я.І. Френкель – автор сучасної теорії рідкого стану речовини. Він заклав основи теорії феромагнетизму. Широко відомі праці      Я.І. Френкеля, що стосуються атмосферної електрики і походження магнітного поля Землі. Першу кількісну теорію поділу ядер урану створив Я.І. Френкель. Юнг Томас (1773 – 1829) – англійський учений з незвичайною широтою наукових інтересів і багатогранністю обдарувань. Юнг – одночасно відомий лікар і фізик з величезною інтуїцією, астроном і механік, металург і єгиптолог, фізіолог і поліглот, талановитий музикант і навіть здібний гімназист.  Головна заслуга – Юнга відкриття інтерференції світла (термін  і н т е ф е р е н ц і я належить Юнгу) і пояснення явища дифракції на основі хвильової теорії. Юнг першим виміряв довжину світлової хвилі. Якобі Борис Семенович (1801 – 1874) – російський фізик і винахідник у галузі електротехніки. Сконструював перший магнітоелектричний двигун, відкрив у 1838 р. гальванопластику, розробив телеграфні апарати, тощо.